ѕ≥сл¤ розпаду —–—– народи колишн≥х рад¤нських республ≥к в≥дродили, а дехто ≥ вперше набув незалежн≥сть, державн≥сть. “од≥ ж було в≥дкинуто й безл≥ч ≥деолог≥чних стереотип≥в. ќстаточно зник комун≥стичний м≥ф про злитт¤ нац≥й, про Їдиний рад¤нський народ. ” зламний момент ≥стор≥њ вельми гостро постали питанн¤ про нац≥ональн≥ в≥дм≥нност≥ та походженн¤ народ≥в. ¬ажко уникнути спокуси пристосувати минуле нац≥њ п≥д нову пол≥тичну ситуац≥ю, спробувати привласнити чуже. Ќаука ж не маЇ права зважати на кон'юнктуру часу, бо ризикуЇ втратити статус науки. “имчасове зникне, одв≥чне ж було, Ї ≥ буде.

Ќе сл≥д вимудровувати, конструювати нац≥ональн≥ в≥дм≥нност≥ - вони ≥снують у коштовност¤х традиц≥йноњ духовноњ спадщини, ¤ка у кожноњ нац≥њ Ї виключною, н≥ на ¤ку ≥ншу не схожою, бо бере витоки ще з дохристи¤нського св≥тосприйн¤тт¤, живе у ¤скравих образах старожитност≥.

Ѕ≥лоруська традиц≥йна культура, ¤к в≥домо, вир≥зн¤Їтьс¤ надзвичайно глибокою фольклорною пам'¤ттю. ÷ю в≥дм≥нн≥сть визнають не лише наш≥, б≥лоруськ≥, а й закордонн≥ досл≥дники. ¬≥д початку XIX ст. рос≥йськ≥ науковц≥ вивчали етнограф≥чн≥ в≥дм≥нност≥ ѕ≥вн≥чно-«ах≥дного краю - саме так тод≥ оф≥ц≥йно називали у науковому вживанн≥ Ѕ≥лорусь. ¬они, а п≥зн≥ше ≥ рад¤нськ≥ досл≥дники, науковц≥ ≥нших крањн у один голос стверджували, що б≥лоруськ≥ дан≥ Ї найб≥льш ц≥л≥сними, старожитними ≥ конче важливими дл¤ реконструкц≥њ ус≥Їњ дослов'¤нськоњ системи побудови ¬сесв≥ту, ¤ка, у свою чергу, походить в≥д прото≥ндоЇвропейськоњ. “ак, наш народ, незважаючи на зовн≥шн≥й культурний тиск, зм≥г зберегти свою стародавню культуру, а разом з нею ≥ свою вин¤тков≥сть. Ќаприклад, так≥ арха≥чн≥ св¤та ≥ обр¤ди, ¤к "ƒ≥ди", "–адуниц¤", "«апрошенн¤ ¬есни", "ƒожинки", "ѕохованн¤ стр≥ли" чи "—ули", "ќдруженн¤ “ерешки" практично не збереглис¤ нав≥ть у наших найближчих сус≥д≥в-слов'¤н.

–озм≥рковуючи над цим, доходиш висновку, що вивчено ≥ проанал≥зовано ще далеко не все; що, коли народ додержуЇтьс¤ таких стародавн≥х обр¤д≥в ≥ звичањв, то живе у ньому ≥ те перв≥сне в≥дчутт¤, усв≥домленн¤ власноњ вин¤тковост≥, незвичайност≥, на ¤ке не звертаЇш уваги у повс¤кденному житт≥, але ¤ке допомогло народов≥ вижити ≥ зберегти свою культуру. ўоб усв≥домити це не т≥льки розумом, але ≥ в≥дчути, доторкнутис¤ до виток≥в нац≥њ , треба йти у народ, розпитувати людей про стар≥ звичањ ≥ традиц≥њ, ¤к≥ ще, —лава Ѕогу, живуть у наших душах ≥ у пам'¤т≥. ≤ не обов'¤зково "йти" у сучасних умовах, можна ≥ поњхати. ќсь вже трет≥й р≥к посп≥ль упор¤джають так≥ мандр≥вки члени етно≥сторичного центру "я¬≤–" .

"я¬≤–" - громадське об'Їднанн¤, статутною метою ¤кого Ї розвиток ≥ вихованн¤ нац≥ональноњ самосв≥домост≥ громад¤н, досл≥дженн¤ ≥ в≥дродженн¤ етнограф≥чних та ≥сторичних традиц≥й. ќб'Їднанн¤ було зареЇстровано 20 вересн¤ 1999 року. √оловою орган≥зац≥њ Ї кандидат ≥сторичних наук, один з пров≥дних археолог≥в Ѕ≥лорус≥ ≈двард «айковський. „лени "явору" - шукач≥ ≥ знавц≥ стародавн≥х духовних скарб≥в - люди р≥зн≥ за фахом: науковц≥, ≥сторики, письменники, митц≥, журнал≥сти... «а власний кошт вони п≥д час польового сезону арендують автобус ≥ подорожують по рег≥онах Ѕ≥лорус≥, шукають ≥ знаход¤ть ц≥кав≥ об'Їкти дл¤ досл≥дженн¤.  ожен подальший маршрут, звичайно, розпрацьовуЇтьс¤ заздалег≥дь. як правило, це робить кандидат ≥сторичних наук, сп≥вроб≥тник ≥нституту ≥стор≥њ ЌјЌЅ Ћюдмила ƒучиць, а ≥нколи й ≥нш≥ члени "явору" чи м≥сцев≥ краЇзнавц≥, з ¤кими домовл¤ютьс¤ напередодн≥ подорожуванн¤.

"–озробити маршрут" - це означаЇ п≥дн¤ти арх≥вн≥ ≥ книжков≥ дан≥ ≥нших досл≥дник≥в, з≥брати матер≥али краЇзнавц≥в.  ожна подорож розрахована на св≥тловий день. ¬продовж цього часу сл≥д встигнути в≥дшукати ≥ об'њхати польовими дорогами близько шости об'Їкт≥в, вкластис¤ у к≥лометраж - 300-400 км.  ожна така поњздка не Ї у повному сенс≥ подорожжю-екскурс≥Їю, це, скор≥ше, експедиц≥¤. ¬≥д сходу до заходу сонц¤ треба заф≥ксувати -- засн¤ти на фотопл≥вку ≥ на в≥деокамеру об'Їкти, знайти м≥сцевих мешканц≥в, ¤ким дещо в≥домо про них, записати легенди, перекази. ≤нод≥ трапл¤ютьс¤ ≥ розчаруванн¤: кудись не встигли зањхати, щось не знайшли, дещо вже знищено. ќднак жодного разу не трапилось так, щоб повертанн¤ з мандр≥вки в≥дбулос¤ без ¤скравих вражень, в≥дкритт≥в, з в≥дчутт¤м, начебто, час змарновано.

ќб'Їкти досл≥дженн¤ -- арха≥чн≥ пам'¤тки традиц≥йноњ духовноњ культури, част≥ше за все так зван≥ с≥л¤нськ≥ св¤тин≥. —в¤т≥ джерела, колод¤з≥, болота й озера, легендарн≥ витоки р≥чок, св¤т≥ дерева, гањ, культов≥ кам≥нн¤, пагорби, поховальн≥ кургани... ≤ про кожну св¤тиню ≥снують красив≥ легенди чи перекази, ¤к≥, трапл¤Їтьс¤, ще н≥ким не записан≥. “ому треба посп≥шати, бо старих людей, ¤к≥ пам'¤тають давн≥шн≥ обр¤ди ≥ пов≥р'¤, залишаЇтьс¤ все менш ≥ менш. «нанн¤ тих обр¤д≥в дозвол¤Ї збагнути багатий ≥ духовно насичений св≥т наших предк≥в, зрозум≥ти њх арха≥чне, але зовс≥м не спрощене, св≥тосприйн¤тт¤.

Ќеодм≥нн≥ учасники мандр≥вок "явору" - ≥сторики, пров≥дн≥ археолог≥ Ѕ≥лорус≥, науковц≥, основоположники досл≥джень б≥лоруськоњ м≥фолог≥њ, дохристи¤нського минулого - ≈двард «айковський ≥ Ћюдмила ƒучиць. ÷ей почесний р¤д продовжують ¬ладимир ¬асилевич - кандидат ф≥лолог≥чних наук, автор книг "ћ≥фи Ѕатьк≥вщини" ≥ "Ѕ≥лоруська м≥фолог≥¤", укладач трьохтомного зб≥рника б≥лоруських прикмет ≥ пов≥р'њв ≥ взагал≥ найдосконал≥ший знавець б≥лоруськоњ демонолог≥њ; јндр≥й ѕрохоров - кандидат ≥сторичних наук, викладач ≥стфака Ѕƒ”, його улюблен≥ теми: легендарн≥ предки б≥лорус≥в - засновники м≥ст ≥ селищ, культ кон¤ у наш≥й культур≥; “ет¤на ¬олод≥на -- кандидат ф≥лолог≥чних наук, автор кн≥г "“олока у систем≥ духовноњ культури б≥лорус≥в", "—емантика речей у духовн≥й спадщин≥ б≥лорус≥в", науковець, добре в≥домий за межами нашоњ крањни; Ћ≥¤ —оловей - кандидат ф≥лолог≥чних наук, ретельний досл≥дник б≥лоруськоњ традиц≥йноњ культури, укладач академ≥чних видань ≥з сер≥њ б≥лоруська народна творч≥сть "ќдруженн¤ “ерешки" та ≥нш≥; ћ≥хась  енька - письменник, кандидат ф≥лолог≥чних наук ≥, взагал≥, душа поњздок, невтомний опов≥дач найнеймов≥рн≥ших ≥стор≥й; кандидати техн≥чних наук, екологи, знавц≥ б≥лоруських болот ≥ озер ¬сеслав –акович ≥ ќлег √айдукевич - невпинн≥ досл≥дники нашоњ Ѕатьк≥вщини, вони об'њздили на велосипедах всю Ѕ≥лорусь; —в≥тлана ≤щенко - редактор газети " ультура", пост≥йний учасник ≥ л≥топ≥сець мандр≥вок; ќльга Ћобачевська - кандидат мистецтвознавства, пров≥дний сп≥вроб≥тник ≥нституту проблем культури, спец≥ал≥ст у галуз≥ народноњ культури, глибокий знавець нац≥ональних костюм≥в, аматор фотографувати опудал на с≥льських городах; ћар≥¤ ≤гнатенко - художниц¤, авторка чар≥вних фотозн≥мк≥в, зачарована природою р≥дноњ крањни та њ краЇвидами; ќлес¤ –акова - вона не лише редактор часопису "ѕочаткова школа", але ≥ мати чудовоњ д≥вчинки јгати, ¤ка малюЇ ц≥кав≥ шаржи-образи учасник≥в подорожей.  оли везе, за кермо антикварного автобусу чи майже п'¤тидес¤тир≥чноњ "ѕеремоги" с≥даЇ такий неординарний вод≥й, ¤к ¬асиль “ерешко - заступник голови м≥нського товариства старих автомоб≥лей "Ќаша ѕеремога", ≥ тод≥ друз¤м "явору" доводитьс¤ сплачувати т≥льки за пальне.

ўе багато хто через брак часу вир¤джаЇтьс¤ у мандр≥вки коли-не-коли. ѕро вс≥х ≥ не згадаЇш - не вистачить м≥сц¤. “аких подорожей нал≥чуЇтьс¤ вже п'¤тдес¤т п'¤ть, ≥ вони будуть тривати. ¬се залежить, ¤к кажуть, в≥д льотноњ погоди.

Ќеможливо обминути увагою краЇзнавц≥в, без ¤ких подорож≥ були б не так≥ зм≥стовн≥. ¬ першу чергу, ќлесь «айцев - досконалий знавець ¬≥лейщини, њњ запов≥дних, сакральних м≥сць ≥ куточк≥в, в≥н ц≥кавитьс¤ ус≥м, що стосуЇтьс¤ ≥стор≥њ, арх≥тектури ≥ духовноњ спадщини своЇњ малоњ батьк≥вщини. ѕо запропонованих ќлесем маршрутах по ¬≥лейщин≥ в≥дбулис¤ вже три мандр≥вки, про ¤к≥ буде розпов≥датис¤ у наступних публ≥кац≥¤х, але щороку ц¤ завз¤та людина знаходить все нов≥ й нов≥ пам'¤тки. ј допомогаЇ йому в цьому дружина √алина- викладач м≥сцевоњ музичноњ школи. ∆ивуть вони ≥з чолов≥ком у сел≥ Ћюбань ¬≥лейського району, б≥л¤ њх будинку чудовий сад камен≥в, за фахом ќлесь ≥нженер-озеленювач.

¬же дв≥ч≥ зустр≥чав друз≥в "явору" на Ѕорисовщин≥ ћ≥хась ћацельський - краЇзнавець, головний редактор газети "√ом≥н Ѕорисовщини", автор безл≥ч≥ краЇзнавчих публ≥кац≥й. √азета ц≥лком присв¤чена духовному, ≥сторичному, традиц≥йному ≥ культурноу життю цього краю.

”  рупках живе јндр≥й јл¤хнович - також краЇзнавець, вчитель ≥стор≥њ, засновник скаутського крупського табору, улюбленець тутешн≥х д≥тей, ¤ким небайдужа ≥стор≥¤ Ѕатьк≥вщини ≥ спадщина предк≥в. ј у сел≥ —тара —лобода живе товариш јл¤хновича - Ѕоровул¤ ћ., директор м≥сцевоњ середньоњ школи. ћожна з впевнен≥стю сказати, що учн¤м школи пощастило, бо такого знавц¤ ≥стор≥њ, звичањв свого народу важко знайти ≥ у столиц≥. Ѕоровул¤ орган≥зовуЇ дл¤ д≥тей багаточисельн≥ подорож≥ , влаштовуЇ в≥кторини, вистави.

 оли бачиш таких людей, ¤к наш≥ краЇзнавц≥, то розум≥Їш, що Ѕ≥лорусь в≥чна ≥ њй призначено розкв≥т. ѓх працею ≥ дбайлив≥стю живитьс¤ любов до Ѕатьк≥вщини.